Проектування систем сповіщення й керування евакуацією людей

Основний спосіб гарантування безпеки людей під час пожеж у громадських будівлях і спорудах — це їхня евакуація в безпечну зону. Безпечною зоною вважаються приміщення (укладання приміщень) всередині будівель і простір зовні будівлі (зокрема ділянки покрівлі, естакади та інші подібні елементи будівель), де виключається вплив небезпечних чинників пожежі на людей.

Евакуація забезпечується, згідно з, за допомогою пристрою необхідної кількості евакуаційних шляхів і дотримання їхніх необхідних параметрів, а також організацією своєчасного сповіщення людей і керування їх рухом.

Однією з найважливіших систем безпеки на будь-якому об'єкті є система сповіщення й керування евакуацією людей (СОУЕ), основне призначення якої — своєчасно передавати людям інформацію про виникнення пожежі та сприяти реалізації плану евакуації людей з об'єкта з тим, щоб зберегти їхнє життя і здоров'я. Сповіщення людей про пожежу здійснюється передаванням звукових і/або світлових сигналів у приміщення, де люди можуть зазнавати впливу небезпечних чинників пожежі, а також у приміщення, де можуть залишитися люди під час блокування евакуаційних шляхів пожежою, трансляцією мовлення про потребу евакуюватися, про шляхи евакуації та дії, спрямовані на забезпечення безпеки. Керування евакуацією відбувається за допомогою передавання через СОУЕ спеціально розроблених текстів, спрямованих на запобігання панікам та іншим явищам, що ускладнюють процес евакуації, трансляції текстів, що містять інформацію про необхідний напрямок руху, увімкнення світлових покажчиків напрямку руху та дистанційного відчинення дверей додаткових евакуаційних виходів (наприклад, обладнаних електрозамками).

СОУЕ функціонально пов'язана із системою автоматичної пожежної сигналізації об'єкта, що виконує завдання виявлення пожежі.

СОУЕ може проєктуватися поєднаною з радіотрансляційною мережею об'єкта. У цьому разі елементи радіотрансляційної мережі та приміщення радіовузла мають задовольняти вимогами, що пред'являються до відповідних елементів і диспетчерського пульта СОУЕ.

Насамперед під час визначення типу СОУЕ та вибору обладнання для її проєктування необхідно керуватися нормативними документами, затвердженими в встановленому законі порядку. Насамперед це НПБ 77-98, що встановлюють загальні технічні вимоги до технічних засобів сповіщення й керування евакуацією, що встановлюють вимоги пожежної безпеки до СОУЕ, а також їх типи з визначенням переліку об'єктів, що підлягають обладнанню такими системами. Вимоги справжніх норм під час вибору обладнання та проєктування систем сповіщення є обов'язковими.

Типи СОУЕ

Залежно від функціональних характеристик, СОУЕ діляться на 5 (п'ять) типів:

• 1-й тип характеризується наявністю звукового способу сповіщення (дзвінки, тонований сигнал та ін.);
• 2-й тип характеризується наявністю звукового способу сповіщення і світловказників "Вихід". Сповіщення має відбуватися у всіх приміщеннях одночасно;
• 3-й тип характеризується мовним способом сповіщення (записування й передавання спецтекстів) і наявністю світловказників "Вихід". Регламентується черговість сповіщення: персоналу, що спочатку обслуговує, а потім усіх інших за спеціально розробленою черговістю;
• 4-й тип характеризується мовним способом сповіщення, наявністю світловказників напрямку руху та "Вихід". Має забезпечуватися зв'язок зони сповіщення з диспетчерською. Регламентується черговість сповіщення: персоналу, що спочатку обслуговує, а потім усіх інших за спеціально розробленою черговістю;
• 5-й тип характеризується мовним способом сповіщення, наявністю світловказників напрямку руху та "Вихід". Світловказівники напрямку руху мають бути з роздільним ввімкненням для кожної зони. Має забезпечуватися зв'язок зони сповіщення з диспетчерською. Регламентується черговість сповіщення: обслуговувальний персонал, а потім усіх інших за спеціально розробленою черговістю. Забезпечується повна автоматизація керування системою сповіщення й можливість реалізації безлічі варіантів організації евакуації з кожної зони сповіщення.

 

Вибір типу СОУЕ

Для більшості невеликих і середніх об'єктів, норм пожежної безпеки визначене встановлення СОУЕ 1-го і 2-го типу. Сповіщення й керування евакуацією людей під час пожежі на таких об'єктах має здійснюватися подаванням звукових і світлових сигналів у всі приміщення об'єкта з постійним або тимчасовим перебуванням людей. На невеликих об'єктах як пристрої керування СОУЕ даних типів використовуються прилади приймально-контрольні (ППК) або контрольні панелі (КП) охоронно-пожежної сигналізації, але, зазвичай, потужності для живлення приладів сповіщення у більшості ППК і КП обмежені. Для розв'язання цієї проблеми у разі здійснення функцій сповіщення на невеликих об'єктах використовують виконавчі реле ППК і КП (як схем керування) і безперебійні джерела живлення систем (як прилади, що живлять шлейфи сповіщувачів). Але й у тому й в іншому разі необхідно пам'ятати про виконання обов'язкових вимог НПБ — здійснення функцій апаратного контролю цілісності ліній (шлейфів) сповіщувачів, а також контрольованої працездатності керівних і живильних пристроїв.

Під час вибору звукових сповіщувачів для СОУЕ 1-го і 2-го типів, необхідно пам'ятати, що сигнали сповіщення під час пожежі мають відрізнятися за тональністю від звукових сигналів іншого призначення (п.3.24 НПБ 104-03). Також вибираючи той чи інший сповіщувач, насамперед, треба розглядати не його вартість, а його характеристики, які кожен поважаючий себе виробник надає своєму виробу як паспорт, а не тільки інструкції щодо його встановлення. Поряд із такою важливою характеристикою, як звуковий тиск, який забезпечує звуковий сповіщувач, треба звернути увагу на струм споживання цього пристрою, позаяк великі струми споживання сповіщувачів великою мірою можуть збільшити енергоємність системи. Це так само позначиться й на енергоспоживанні СОУЕ, і на ємності акумуляторних батарей, і на посіченості поживних дротів, що неминуче збільшить вартість усієї системи загалом.

Як світлові сповіщувачі найчастіше використовуються світлові табло "Вихід" і світлові покажчики "Напрямлення руху". Їх застосування також жорстко регламентоване нормами пожежної безпеки. У ряді випадків, необхідно використовувати нові для нашого ринку світлові миготливі оспівувачі (строб-спашки), які активно застосовуються в розвинених країнах Європи й Америки. Вони необхідні насамперед там, де можуть проживати, проводити своє дозвілля або перебувати інвалідні через слух або там, де через дуже високий рівень шуму використання звукових і мовних сповіщувачів малоефективно. Також необхідно враховувати, що в умовах задимленості звичайні світлові сповіщувачі через свої особливості втрачають своє функціональне навантаження й єдине, що може вказати шлях евакуації — це світловий стробоскопувальний опромінювач.

Під час проєктування СОУЕ 3-го, 4-го і 5-го типів необхідно пам'ятати, що ці системи належать до автоматизованої, тобто провідної ролі з запуску та керування системою сповіщення, відведена автоматиці. Запуск систем відбувається від командного імпульсу, що формується автоматичним встановленням пожежної сигналізації або пожежогасіння або за допомогою ручних сповіщувачів, причому нові вимоги виключають використання як останніх, звичайних побутових перемикачів та інших несертифікованих пристроїв. Роль людини в керуванні такими системами мінімізована, що унеможливлює так званий "людський чинник".

У СУМЕ 3-го, 4-го і 5-го типів одним з основних способів сповіщення є мовлену — передавання спеціально розроблених текстів, що запобігають страху, що сприяють ефективному проведенню евакуації. Тексти заздалегідь записаних повідомлень мають містити інформацію не тільки про потребу евакуації, але й про шляхи евакуації, напрям руху та інші дії, спрямовані на забезпечення безпеки людей. Водночас, у разі виникнення загрози здоров'ю і життя людей, система має мати можливість одночасного подавання необхідної інформації в різні зони сповіщення і, що найважливіше — здійснити автоматичне коригування повідомлень про зміну шляхів евакуації, у разі нештатної зміни умов під час пожежі. СОУЕ 3-го, 4-го і 5-го типів мають бути також забезпечені функціями живлення й керування звуковими, світловими та комбінованими сповіщувачами, а також функцією живлення й керування електромагнітними замками аварійних виходів. Тому під час вибору приладів керування для СОУЕ 3-5 типів необхідно пам'ятати: контролюватися мають не тільки лінії (шлейфи) мовних сповіщувачів, а й лінії (шлейфи) світлового та звукового сповіщення!

Будь-яка система сповіщення, яка використовується для створення СОУЕ 3-го, 4-го і 5-го типів, як СОУЕ 1-го і 2-го типів, згідно з вимогами НПБ 77-98 має залишатися повністю працездатною у разі зникнення основного живлення. Водночас вони мають автоматично перейти на автономне, сигналізуючи оператору про зміну режиму та у разі відновлення живлення повернутися у свій нормальний стан, без видання помилкових спрацьовувань. Тому під час проєктування СОУЕ 3-го, 4-го та 5 типів переконайтеся, що пропоноване Вам обладнання підтримує дані технічні вимоги, а отже, має у своєму складі спеціальні пристрої для контролю та заряджання акумуляторних батарей.

Проектування СОУЕ

Структура СОУЕ має розроблятися з тією умовою, щоб реалізувати план евакуації людей під час пожежі. План евакуації — це не просто звична всім схема, розташована зазвичай, на стінах у коридорах і вестибюлях, а серйозний технічний документ, який спеціально розробляється для кожного об'єкта на стадії обстеження або на стадії проєктування.

Під час проєктування СОУЕ необхідно пам'ятати, для чого власне потрібна ця система — це передусім своєчасне сповіщення людей про пожежу та керування їх рухом у безпечну зону. Необґрунтоване ускладнення структури СОУЕ може призвести до того, що не буде забезпечений належний рівень надійності, і система виявиться неробоспроможною в критичний момент.

На практиці доводиться стикатися з бажанням проектувальників будувати мовні СОУЕ з великою кількістю зон сповіщення. Хочеться звернути особливу увагу, що зональний побудова СОУЕ має бути чітко обґрунтований. Треба розуміти, що зони сповіщення про пожежу та зони трансляції — це зовсім не одне й те саме. Якщо в системах звукового забезпечення (системах трансляції) необхідну зональність може визначати замовник і кількість зон обмежується тільки його фантазією й фінансовими можливостями, то в СОУЕ кількість зон може бути збільшена тільки у двох обґрунтованих випадків:

• неможлива одночасна евакуація всіх людей з об'єкта і, тому необхідно здійснювати почергове сповіщення людей у різних частинах будівлі;
• для запобігання паніці та підготовки до евакуації необхідно насамперед сповіщати персонал об'єкта, відповідальний за безпеку, і тільки потім — усіх інших.

Необґрунтоване збільшення кількості зон сповіщення призводить до ускладнення алгоритму евакуації людей під час пожежі, неабияк збільшує витрати на побудову такої багатозонної системи та водночас навряд чи буде високоефективним навіть за повністю автоматизованим процесом керування.

Іноді доводиться стикатися з таким явищем, коли замовники хочуть використовувати ресурс мовленої СОУЕ як трансляційно-музикальної системи звукового забезпечення будівлі. Сучасні СОУЕ дають змогу повною мірою реалізувати ці вимоги. Але іноді поєднання цих функцій сягає межі. Наприклад, коли як мовні оповіщачі намагаються використовувати абонентські пристрої з регуляторами гучності, що категорично заборонено. У деяких випадках для регулювання гучності сповіщувачів використовують атенюатори з вбудованим реле, яке вимикає атенюатор у разі запуску системи сповіщення. Але тоді виникає питання, яким чином контролюватиметься цілісність лінії сповіщувачів? Безпосередньо до обвідача або до реле? І як контролювати лінію керування цим реле, а також справність цього пристрою? Так чи варто намагатися об'єднувати систему сповіщення з радіотрансляційною мережею будівлі. По-перше, витрати на здійснення такого завдання можуть перевищити саму вартість радіотрансляційної мережі й по-друге, надійність системи сповіщення великою мірою буде знижена, а про відповідність нормативним вимогам можна тільки здогадуватися.

Основною перешкодою під час проєктування систем сповіщення є правильний підбір кількості, потужності увімкнення й оптимальне розташування сповіщувачів у приміщеннях.

Місця встановлення сповіщувачів мають вибиратися не з розрахунку зручності монтажу або дизайнерських міркувань, а з розрахунку досягнення максимальної чутності та розбірливості передаваної інформації. Не вдаватимемося в теорію поширення звуку та пристрою людського вуха. Скажімо лише, що найбільш чутливий до людського вуха частотний діапазон мовлення є в межах від 400 Гц до 4 кГц. Будь-яке розширення цього діапазону, особливо в зоні низьких частот, реально погіршує розбірливість передаваної інформації. Вибір кількості та потужності увімкнення сповіщувачів у конкретному приміщенні безпосередньо залежить від основних параметрів, як-от: рівень шуму в приміщенні, розміри приміщення та звуковий тиск встановлюваних сповіщувачів. Дуже часто рівень гучності звуку, випромінюваного сповіщувачем, асоціюється з електричною потужністю його увімкнення в трансляційну лінію — це зовсім не так. Гучність звуку залежить від рівня звукового тиску, яке може забезпечити сповіщувач. Одиницею вимірювання цього параметра є децибел (дБ). Характеризацією кожного сповіщувача є рівень звукового тиску, виміряний на відстані 1 м за віссю випромінювання.

Енергетична характеристика сповіщувача є потужністю, яку він споживає від трансляційної лінії (потужність увімкнення). Ось вона й вимірюється у ватах (Вт). Цей параметр використовується насамперед для того, щоб розрахувати необхідну потужність підсилювача. Зняття про те, що гучність звуку безпосередньо залежить від потужності сповіщувача, помилкове. Під час вибору потужності увімкнення сповіщувачів основним параметром є звуковий тиск, який він забезпечує на цій потужності. Сьогодні на ринку є великий вибір сповіщувачів, і всі вони мають різні, властиві тільки їм характеристики. Зазвичай, фірма-виробник вказує на ці характеристики. На ринку систем пожежної безпеки Росії, зараз пропонується великий вибір систем або окремих компонентів систем сповіщення як імпортних, так і вітчизняних виробників. Освоєння ринку систем сповіщення вітчизняних виробниками розпочато не так давно, і якому обладнанню в майбутньому буде віддана перевага — покаже час.

Основні терміни, використовувані в розділі

1. Звук, що сприймається людським слухом, зміни тиску в повітрі, воді або іншому середовищі.
2. Зона мовлення — приміщення або група приміщень, на які має проводитися сповіщення незалежно від інших (зазвичай це поверх).
3. Селектор зон — пристрій, що дає змогу робити вибіркове, групове або загальне сповіщення за зонами мовлення.
4. Пріоритетний вхід — вхід, у разі подавання на який сигналу, інші сигнали автоматично пригнічуються.
5. Сигнал "Гонг" — вбудований генератор сигналу для привернення уваги, що має пріоритет.
6. MIC — мікрофонний вхід підсилювача.
7. AUX — лінійний вхід підсилювача.
8. TEL IN — телефонний вхід підсилювача для трансляції з АТС.
9. Еквалайзер — пристрій для регулювання частотних характеристик звуку під конкретне приміщення й акустичні системи.
10. Атенюатор — пристрій, призначений для регулювання гучності акустичних систем під час зоновового сповіщення.
11. Мікрофонна консоль — настільний мікрофон із вбудованим селектором зон.